Долина ріки Джуку та Іссик-Куль
Ніч пройшла спокійно, а з самого ранку на небі з'явились перші передвісники погіршення погоди: серпанок і білі хмарки. Сьогодні швиденько збираємось і виходимо рано: внизу є бурхлива ріка Дунгуріме, яка могла бути складною в разі високої води. Спускаємось з пагорба до нижнього озера Джуку, огинаємо його з лівого боку. Тут стежка суттєво покращується і вже можна їхати.
Під'їжджаємо до ріки Дунгуріме і легко її переходимо. Вода низька, русло розбивається на декілька менших. Течія сильна але не глибоко. На іншому березі ріки робимо довгий привал і ремонтуємо багажник Сергія.Це останній день походу, їжі вже майже нема, тому рюкзаки легкі і навантаження на багажник суттєво менше.
Погода все псується і псується, все небо затягнуто щільними хмарами.
Їдемо вниз ущелиною Джуку: скидаємо висоту, але дуже сильний зустрічний вітер і нам доводиться крутити педалі.
Праворуч - Терскей Алатау, височенні гори вкриті льодовиками. Нижня частина схилів покрита лісом. В ріку Джуку впадає ріка Ашуу-Кашка-Суу. Вітер ураганний і погода суттєво псується. Робимо в лісі привал. За час привалу вітер змінює напрям на попутний і ми вже летімо к Іссик-Кулю, а над горами вже дощ.
Виїжджаємо на асфальтну дорогу в селі Дархан. Проїжджаємо до села Сари і звертаємо в напрямі Іссик-Куля.
До озера грунтовка, останні 7 км походу.
Дуже круто завершувати похід на морі, або, як в нашому випадку на величезному озері. Погода мінлива, над горами то сніг, то дощ. Над озером - блискавки, маленькі смерчі. Ввечері, після дощу, над горами спостерігали гру барв та світла.
Дорога додому
Заночували ми в 100м від озера, на приємній трав'янистій галявині серед 5 дерев. Вечір був теплий і навіть спокійний. Вночі почалося...
Декілька годин після опівночі вітри Іссик-Куля випробували на міцність намети MSR. Дощ був такої сили, що нам здавалося, що це не дощ, а хвилі з озера одна за одною накривають нас. Намети вистояли! Але в нас з'явились декілька ідеї щодо вдосконалення наметів, щонайменше треба буде додати декілька додаткових відтяжок.
Вранці - навкруги все сіро. Збираємось, їдемо 7км до села Сари, де нас вже чекає наш водій Ельмір на машині. На машині їдемо південним берегом Іссик-Куля. Асфальтна дорога. Шалений потік машин - десь до 5 машин в хвилину. 8 років тому ми тут їхали роверами, машин майже не було. Вже після обіду проходимо кордон Киргизстан - Казахстан. Проходимо швидко, так само як і по дорозі в Киргизстан.
В 11 вечора приїжджаємо в аеропорт, де зустрічаємо велогрупу українців що подорожували Казахстаном.
Розбираємо ровери і без додаткових пригод летимо додому.
Похід завершено!