Маршрут
Маршрут походу вийшов дуже красивим і цікавим, охопив віддалені райони Киргизстану, при цьому майже вдалося уникнути цивілізації та асфальтних доріг. Особливо сподобалась долина ріки Бурхан, долина ріки Джуку і перевал Джуку, Аксайська долина, початок долини Ат-Баши та озеро Куль-Су. Через величезну кількість машин не сподобалась ділянка від міста Нарин до моста через р. Нарин (у напрямі прямування до каньйону Малого Нарину). Мабуть варто спробувати об'їхати та обійти цю ділянку по іншій стороні ріки Нарин. Останні декілька кілометрів там може бути лише стежка, але це гарантує відсутність машин.

Стосовно перевалів: перевали Джуку та Панда будуть суттєво складнішими, якщо їх проходити у зворотньому напряму.
Вітер був переважно західний та дуже сильний, особливо сильний в Аксайській долині.
Покриття доріг дозволяло їхати майже скрізь. Пішки йшли лише деякі ділянки підйому на перевал Панда, спуску з перевалу Джуку та підйому на дамбу озера Кель-Су. В разі дощу можуть виникнути суттєві проблеми перетину Аксайської долини біля озера Чатир-Куль. Вся та ділянка може перетворитись на суцільне болото.
З бродами річок нам дуже пощастило, бо не було дощів. Єдиний складний брід був на плато Арабель. У сезон дощів будуть складні броди через річки в Аксайській долині. Ми з собою мали 2 мотузки (30, 50м), але вони нам не знадобились.
Стосовно акліматизації - стартувати маршрут з 3км по висоті не варто. В нас не виникло проблем завдяки гарному "висотному досвіду", в іншому випадках могло бути погано.

На цей маршрут ми мали 2 тижня.
Якби в наявності було б більше часу - варто було б починати маршрут у Бішкеку, далі через перевал Кегети, р. Кекемерен, с.Чаек виїжджати на озеро Сонг-Кель.

Логістика
Ми вибрали прямий переліт в Алмати з Києва. За це розплатились довгим і дорогим трансфером на машині, а також всіма "цікавинками" проходження кордону Киргизстан-Казахстан. Звичайно, що набагато краще летіти в Бішкек. Але такий варіант був або через Москву (що зараз не припустимо), або через Стамбул (суттєво дорожчий). Вибраний нами варіант "заброски" подалі від цивілізації себе виправдав на всі 100%. Неймовірно приємно стартувати маршрут відразу у гірській місцевості. Їхати ровером асфальтною дорогою повз Іссик-Куль - категорично не раджу, бо величезний потік машин.

Місцеве населення
На жаль, місцеве населення дуже сильно зазомбоване російським телебаченням. Часто-густо нам доводилось проводити роз'яснювальну роботу з ними. Проте, ми завжди казали що ми з Києва і жодного разу не мали проблем. В туристичних районах варто торгуватись, бо там ціни підвищують в декілька раз. Взагалі, спілкування з місцевими майже завжди залишало позитивне враження!

Спорядження
Намети MSR Hubba Hubba вистояли добре (було 2 ураганних вітри), але нам доводилось прив'язувати додаткові відтяжки у місцях тамбурів.
Цього разу їхали на бензині, використовували пальники MSR Whisperlite. Вони працювали без нарікань, чистили їх лише 1 раз за похід.
Планували їхати на бензині "калоша", але не змогли ніде знайти її у Бішкеку. Замість калоші купили там 4 пляшки White Spirit. По факту виявилось, що з 2-ох пляшок white spirit "працював гарно", у інших була "вода". В середині походу докупили бензин в якогось киргиза на машині.

Ровери 29er
В мене це був перший "великий" похід на 29er ровері (до цього 10 років жив на 26-их колесах).
На 29ер їдеться гарно, перешкоди долаються легше (каміння, броди, пісок), накат кращий :yes
Добре, що всі в групі були на 29-их колесах. Інакше б довелось брати додаткові запасні покришки, тобто зайву вагу.

Підсумок
Киргизстан лишається дуже файною країною для велоподорожей, з величезною кількістю ґрунтових доріг, красивими озерами та цікавими перевалами. В разі відкриття прямого рейсу Київ - Бішкек - туди варто буде їздити знов і знов.