Дорога: Алмати - Бішкек - Сонг-Кель

Казахстан
В Алмати нас зустрів Ельмір на mercededs sprinter.
Відразу ж після прильоту, в аеропорту, ми повністю збираємо ровери, завантажуємо їх в спрінтер.
Зібрати ровери заздалегідь потрібно для проходження кордону Казахстан - Киргизстан.
На кордоні черга. Навіть 2 різних черги: 1000 машин і вдесятеро більше людей.

Ми дістаємо ровери, ставимо баули зверху і проходимо в автомобільну чергу, бо ми на колесах.
Але ми "малі" і проїжджаємо на роверах до самого пропускного пункту зі сторони Казахстану.
Ровери залишаємо біля прикордонника, а самі швиденько біжимо до віконця паспортного контролю. Ми вже всередині, черга десь на 10-15 хвилин і ми "виїхали" з Казахстану.
Забираємо ровери, переїжджаємо кордон.

Киргизстан
До нас підходить киргизький прикордонник, забирає паспорти, сам ставить відмітки о перетину кордону і віддає паспорти нам.
Тепер ми вже офіційно в Киргизстані. Виїжджаємо за пропускний пункт і чекаємо водія.
У Ельміра є посвідчення працівника посольства, тому його машину пропускають без черги.
Запаковуємо ровери в машину і їдемо в Бішкек.

Бішкек
Жарко. Міняємо гроші (1$ = 62сома). Купуємо лепешкі. Забираємо перепустки в погранзону. Купуємо пальне для пальника. Снідаємо. Купуємо 2 кавуна і виноград, відправляємось в гори.

Гори.
Сьогодні непогода, важкі хмарами чорнилами проливаються з неба на гори, скрізь блискавки та гуркіт грому.
Під'їжджаємо до водосховища Орто-Токой і дощ на хвилинку зупиняється, відкривається чудовий краєвид з подвійною веселкою.

Далі в гори, підйом на озеро Сонг-Кель. Вечір. Сонечко вже майже сіло, але знайшло прогалину в небі щоб засяяти над мальовничими горами.
Різко зупиняємо мікроатобус і не втрачаємо жодної хвилини милуємось заходом сонця. Дійство триває 2-3 хвилини, сонечко ховається за горами, а ми - в мікроавтобус. На вулиці вмить стає холодно, а нам ще їхати і їхати.

Врешті решт ми на озері. Хоча до озера по прямій ще 7 км, але зараз глибока ніч і ми зупиняємось. Далі поїдемо на роверах.
Висота за 3000м, холод собачий, відкриті простори, шалений вітер. Але навколо нікого, десь 1-2 юрти, десь пасуться коні.
11-та година. Ми ставимо намети і швидко спати - треба відпочити від дороги, акліматизуватись на висоті.
Завтра перший ходовий день.

День 1. Озеро Сонг-Кель

Кожного дня ми вставали в 6 ранку, виїжджали в 8.
І сьогодні, в перший день походу я прокинувся в 6. Надворі - красота!!!
Навкруги гори, пасуться коні, дзюрчить струмок, висота за 3000м, відкриті простори, такий самий собачий холод як і вночі, шалений вітер і болить голова.
Підйом табору довелося відмінити. Не взагалі відмінити, а просто перенести на 1.5 години.
В перший день походу на висоті за 3000м таке дозволяється.

Через 1.5 години гори навкруги залишилися, коні так само смачно їли травку, висота не зменшилась, але вітру вже не було, а сонечко зігріло повітря. Можна вставати.

Першою задачею було з'їсти 2 кавуни (десь по 11-12 кг кожний), які ми купили вчора і охолодили в морозильнику "ніч на плато Сонг-Кель"
Для цієї справи залучалися всі: киргизи пішки; киргизи на конях; діточки киргизів на конях; та пішохідний мандрівник поляк, котрий спочатку відмовлявся їсти...

Інші дрібниці, такі як розподіл спорядження, перше пакування рюкзака та вирівнювання дисків ми залишимо без додаткової уваги.
В 11:00 похід почався.

В кожному складному поході думаєш, як воно буде їхатись з важким рюкзаком. Особливо коли тягаєш його в аеропорту, то аж страшно стає, що таку цеглину доведеться возити 2 тижня. А як починаєш крутити педалі, та й ще коли навкруги такі мальовничі пейзажі, то й забуваєш що на багажнику везеш 28кг. Просто їдеш і все. Тут й вітер на допомогу приходить, а на додаток невеличкий спуск... красота!

Перші 20 км дорога біля озера йде без великих наборів чи скидань висоти. Їдемо рівномірно, зупиняємось лише на перехрестях щоб пропустити коней...

На північно-західній частині озера з'являються великі "качелі". Тут або летиш як скажений, або пхаєш ровера (учасникам з касетою 11-42 пхати ровер не довелось)

На озері стоїть дуже багато юрт - туристичні та "звичайні".
Озеро Сонг-Кель стало дуже привабливим місцем для туристів, сюди їдуть відпочивати місцеві на іноземці.
Є величезні комплекси з юрт, напевно що 4-5 зірочок, "все включено".
У "звичайних" юртах живуть чабани, які випасають худобу. Тут вони проводять все літо, деякі залишаються на вересень та жовтень.
В будь-яких з цих юрт можна купити кумис (кисломолочний напій з кобиляче молока) та курут - сирні кульки з того ж самого молока (на фотографії нижче - киргиз робить курут).
Оскільки на озері дуже багато туристів, то у всіх юртах заломлюють величезні ціни. Доводиться дуже жорстко торгуватись.

На ночівлю стаємо рано, в маленькій бухті на західній частині озера. Поруч є чистий струмочок, місце дуже добре захищено від вітру.
Далі їхати нема сенсу, бо не буде гарних місць для ночівлі - південний берег озера заболочено, дуже довго доведеться йти до води